Сергій Керницький: Чим пізніше ставлять завдання і дають гроші, тим дорожче

Про волейбольний клуб «Факел» Івано-Франківського університету нафти і газу в останні роки газета писала кілька разів. Спочатку про клуб надходили переважно добрі сигнали, адже команда за 14 років пройшла нелегкий шлях від другої ліги до елітної суперліги чемпіонату України. У найважчий час з нею постійно був головний тренер Сергій Керницький, якого запросив на роботу ректор навчального закладу Євстахій Крижанівський. І не помилився у своєму виборі, бо молодий фахівець завжди виконував поставлені завдання. Однак, здається, той час уже минає через об’єктивні обставини. Ці тривожні нотки уже прозвучали в інтерв’ю з наставником колективу під заголовком «Примарні перспективи «Факела», опублікованому на початку лютого нинішнього року. Нині ж доводиться продовжувати цю не дуже приємну розмову.

— Пане Сергію, тоді йшлося про критичний фінансовий стан команди, і ми зупинилися на тому, що в другому колі за неявку до Красноперекопська на матч із «Кримсодою» було виставлено штрафні санкції на суму десять тисяч гривень. Більше того, «Факел» взагалі могли зняти з розіграшу, якщо він не поїде до Черкас. Що було далі?

— Довелось шукати гроші, і штраф платити, і їхати до Черкас, — каже С. Керницький. — Мені сказали: головне — дограй до кінця сезону, позичай гроші, а потім їх повернемо. Я своє завдання виконав, а високопосадовці, як завжди... Команді потрібно було принаймні 300 тис. гривень. Тепер замість допомоги — одні борги. І це попри те, що головою наглядової ради «Факелу» тоді був голова ОДА.

— Річний бюджет клубу 1 млн. 600 тис. гривень. Ніби й не дуже великі гроші...

— Про цей бюджет навіть не хочу говорити, хоча б половину дали. Втім, наведу лише дві цифри. Для технічного проведення чемпіонату — без зарплат, харчування, медобслуговування — потрібно 390 тис. грн. Ми отримали тільки 150 тисяч.

— Як зрозуміти технічне проведення?

— Це виїзди на матчі за рахунок клубів, домашні прийоми команд. До речі, домашній тур нам обходиться у близько 80 тис. грн. Та що тут казати, коли волейболісти вже рік не отримують зарплатні. Соромно хлопцям в очі дивитися.

— На якому місці ви завершили друге коло?

— На останньому, сьомому. Причому переконаний: якби я не відпустив шістьох провідних волейболістів, котрі постійно перебували на майданчику, турнірне становище було б значно кращим. Врешті-решт професіоналів без зарплати я не міг далі тримати. За щось людям треба жити, у кожного свої проблеми. Навіть свій рейтинг треба підтримувати, адже гравець, який чогось вартий, мусить бути в команді, що показує позитивні результати. А тут — ані грошей, ані відповідних планів...

— А куди роз’їхалися ваші досвідчені волейболісти?

— До Польщі, Росії, Білорусі, два опинилися в клубах України. Отож я мав 16 волейболістів, а тепер залишилося всього десять. Тих, які у вищій лізі перебували на лаві запасних. Звичайно, це перспективні хлопці, але для суперліги ще слабкуваті. Всіх я привів у команду ще п’ять років тому, вони є студентами університету нафти і газу. Троє з них входять до молодіжної збірної України, через два-три роки можуть стати висококласними гравцями.

— Сьоме місце в чемпіонаті давало право перегравання з командою вищої ліги за право залишитися в
суперлізі.

— «Факел» зустрічався з волейболістами Чернігова і програв. Тому тепер ми знову у вищій лізі.

— Тож які перспективи команди?

— Насправді поки що ніяких. Якщо в червні ми не погасимо борги, не розрахуємось з гравцями, то команда перестане існувати.

— А ви і ваші волейболісти куди підуть?

— Я маю кілька тренерських пропозицій, а хлопці не захочуть іти на п’ятий курс навчання і переведуться в міста, де є волейбольні команди. Їх радо візьмуть з руками й ногами.

— А ви не зверталися за допомогою до нового голови ОДА Михайла Вишиванюка?

— Кажуть, що він любить волейбол, однак предметна розмова поки що відкладається. Тим часом, якби керівник області дав фінансові гарантії федерації волейболу України, можливо, вона пішла б на розширення суперліги і ми б там залишилися. Команда молода і могла б виграти перехідний матч у Чернігова, коли б тренувалися, як і належиться, двічі на день. Я проводив одноразове тренування тільки тому, що не мав права давати великі навантаження людям, які погано харчуються. Хто в такій ситуації візьме на себе відповідальність?

— Припустимо, виділять на команду гроші. Які ваші подальші дії?

— Дуже прості. Ставлять переді мною завдання і я його виконую. Завдань не ставили лише тоді, коли виникли проблеми з коштами.

— І вкотре будете тягнутися до суперліги?

— Аякже. Коли мене Євстахій Крижанівський запрошував на посаду головного тренера, я погодився тільки за умови, якщо буду працювати по-максимуму.

— В якому місяці стартує вища ліга?

— У кінці вересня. Принцип такий: чим пізніше ставлять завдання і дають гроші, тим дорожче. Якщо тепер шукаєш гравця — це одне, а якщо перед початком чемпіонату — це зовсім інше. Річ у тім, що протягом минулого сезону «Факел» втратив репутацію і мало хто в останні дні наважиться приїхати до Івано-Франківська. Попри все доукомплектовуватися потрібно.
Пане Сергію, у нашій розмові ви згадували федерацію волейболу України.

— Що вона собою являє?

— Якщо так можна сказати, то це якесь закрите акціонерне товариство. По-перше, федерація не налагодила контактів з Міністерством сім’ї, молоді та спорту, а по-друге, вона досі не має статусу національної. Наразі проблема серйозна. Є приклади щодо порівняння видів спорту. Приміром, якщо в Україні хочуть мати хороший футбол — привозять бразильців, баскетбол — привозять американців. А щоб був добротний волейбол, слід залишити своїх на наших теренах і повертати своїх звідусіль. Це тому, що волейбол генетично чисто український вид спорту. Власне наші гравці, які виїхали за межі країни, повсюди займають провідні позиції. Наприклад, чоловіча та жіноча збірні Росії наполовину складаються з українців із російськими паспортами. На жаль, у вирішенні таких важливих питань нема державного підходу, тож скоро в газетах відкриватимуть рубрику «Види спорту, які зникли». А волейбол буде першим.