Василь КРИЧУН: Атлетика після пенсії

64-річний іванофранківець Василь Кричун добре відомий в нашій області і як громадський активіст, і як депутат. Лише один факт: пана Василя шість разів поспіль було обрано депутатом обласної та міської рад, чотири рази він був головою постійних депутатських комісій. Але В. Кричун — і затятий спортовець. Вийшовши на пенсію, він активно почав займатися легкою атлетикою і досягнув у ній чималих успіхів.

— До виходу на пенсію я спортом, по суті, не займався, — каже Василь Кричун. — 2006 року вперше взяв участь у чемпіонаті області з легкої атлетики, а в 2007-му — у відкритому чемпіонаті міста Києва та в чемпіонаті України. З того часу постійно на змаганнях різних рівнів. Нині вже набралось більше сотні особисто завойованих призових місць. Підтримую олімпійський девіз: головне — участь.

- Захоплення спортом — це одне. А високі результати на змаганнях різних рівнів — зовсім інше. Читачам цікаво, якими вони є?

— Насамперед хочу наголосити на двох головних підходах до спорту, що має прямий стосунок до спортсменів-ветеранів — осіб старше 30 років: спорт — для здоров’я чи здоров‘я — для спорту, для досягнення високих результатів. Я дотримуюсь першого принципу і тому результат для мене — не основне. Основне — здоров’я, моральне і духовне задоволення, спілкування з різними людьми, залучення якнайбільше українців до здорового способу життя.
А результати поки що мене влаштовують. Я 12 разів здобував першість на всеукраїнських змаганнях, 25 разів — на відкритих чемпіонатах Києва, багато разів перемагав у чемпіонатах міста, області, регіонів, кілька разів був призером та переможцем міжнародних змагань. Якщо взяти до уваги, що я тільки п’ять років, як почав займатися спортом, то, сподіваюся, все ще попереду.

- Які змагання запам’яталися вам найбільше і чим саме?

— Запам’ятався чемпіонат Європи-2009 у Данії. Тоді мене вперше включили до збірної команди України, про що я ніколи і не мріяв. Дуже хвилювався, переживав. Але виступив добре. Ввійшов до десятка найсильніших спортсменів Європи зі спортивної ходьби, встановив рекорд України на дистанції 30 км. Данія мені дуже сподобалась, ще й скупався у Північному морі, де температура води була плюс вісім градусів.

- Я чув, що під час сходження на Говерлу спорт допоміг вам врятувати життя одному з охоронців президента Віктора Ющенка. Як це було?

— У сходженні взяли участь дуже багато ентузіастів з усіх куточків країни. В тому числі й тодішній президент України Віктор Ющенко. Після обіду погода різко погіршилась, пішов дощ, град, блискавки раз по раз «бомбардували» Говерлу. Одна з них вразила охоронця президента. Лікарі з четвертого управління, які супроводжували Віктора Ющенка, довго боролися за його життя, але були безсилі. Зібрали все своє медичне спорядження і пішли вниз до гвинтокрила. І тоді я та Галина Винничук вирішили продовжити боротьбу. Масаж серця, штучне дихання та молитва-просьба до Творця повернути душу назад у тіло. І ось через деякий час сталося чудо, хлопець відкрив очі. Але стан у нього був критичний, пульс ледве відчутний. Треба було негайно транспортувати охоронця в лікарню. А транспортувати не було на чому. і тоді справді мені допоміг спорт, витривалість. Я побіг униз, взяв у співробітників МНС ноші і побіг угору, назад на Говерлу. Хлопця вдалось врятувати. Десь через тиждень київські лікарі забрали його до Києва і довго досліджували стан здоров’я. Хочу додати, що потерпілий після «воскресіння» через два роки успішно закінчив університет, одружився, нині виховує дочку Богданку та розводить «божих комах» — бджіл.

- У 2008 році вас, пане Василю, обрали президентом обласної федерації легкої атлетики серед ветеранів та головою обласного осередку асоціації ветеранів легкої атлетики України. З якими проблемами вам у цих ролях доводиться стикатися?

— Проблем не бракує. По-перше, це фінансування хоча б на виїзди на престижні змагання. По-друге, ми єдиний обласний центр, де немає стадіону з відповідним сучасним легкоатлетичним покриттям. Я порушував ці питання перед міською та обласною владою і надіюсь, що ці, а також інші питання не лише спорту, а й здорового способу життя взагалі рано чи пізно буде вирішено.

- В якійсь із газет я читав про те, як ви відновлюєтеся після змагань, як харчуєтеся, як долаєте спрагу.

— Є відновлення після певної дистанції, а є відновлення після двох-трьох днів змагань. Це різні речі. Відновлення таке. По-перше, не п’ю води, в крайньому разі можу сполоснути нею кілька разів рот, помию обличчя. Якщо напитися води, то вона відразу потрапляє в кров, об‘єм крові збільшується, але енергетична складова її різко падає. Серце повинно перекачати більшу кількість крові, людина пітніє, втрачає солі. З досвіду мандрівок у горах я часто спостерігав, як до першого струмка всі йдуть бадьорі, веселі, а після «водопою» темп падав. Частішають привали, важко дихати, дихання стає поверхневим, частота вдихів-видихів різко зростає, сильне потовиділення. По-друге, якщо є час, варто дві-три хвилини полежати на спині з піднятими вгору ногами. По-третє, інколи між стартами стараюсь з’їсти дві-три грудочки цукру. Продукт дуже швидко «згорає», перетворюється в енергію і не перевантажує шлунково-кишковий тракт. На відміну від сала, яке «згорає» дуже повільно. Поївши сала вранці, можна цілий день ходити горами, лісами. По-четверте, треба психологічно налаштувати себе: не важливо, яким ти прийдеш до фінішу — першим чи шостим, розслабся і біжи так, як тобі дозволяє організм. Не треба витискати з нього останні сили. Основне — не перемога, а здоров’я, задоволення від самого процесу руху, а не результату.

Відновлення після двох-трьох днів змагань особливого не проводжу. Стараюся харчуватися натуральними, екологічно не забрудненими продуктами. Якнайбільше фруктів, бажано з дачі або з села. Їм дуже мало. Сучасна людина їсть дуже багато, не постить, не голодує, і все це на шкоду своєму організмові. Тож я веду здоровий спосіб життя, не вживаю алкоголю, не палю, не вживаю нецензурних слів, відганяю погані думки, не дивлюсь негативних телепередач.

- Ви колись мені казали, що фізична підготовка неможлива без психологічної та духовної...

— Скажімо, психологічна починається з голови. Найважчі перемоги даються не над суперниками, а над собою. Коли людина ставить перед собою мету бути здоровою, то треба мати силу волі відмовитися від чарки спиртного, кинути палити, позбутися інших негативних звичок. Духовна підготовка теж дуже важлива. Треба усвідомити, для чого ми прийшли у цей світ, що Творець хоче від нас. Треба розуміти, що ми діти Божі. Наші предки-трипільці молилися п’ять разів на день: вранці, увечері та перед прийомом їжі. Ми повинні жити в мирі з рослинним і тваринним світом, повітрям, водою, сонцем. Дуже важливо для жителів міст якнайбільше спілкуватися з природою.

- Як до пенсіонера-спортсмена Василя Кричуна ставиться родина?

— Вже п’ять років беру участь у змаганнях за межами Івано-Франківська. Тому встановився якийсь компроміс між спортом і родиною. Родина розуміє, що мені хочеться поїхати на деякі змагання. 2011-го я мав 31 старт. Крім того, 80-й раз побував на Говерлі, взяв участь у міжнародному зльоті велосипедистів у Польщі та у 525-кілометровому марафоні, присвяченому 20-й річниці незалежності України. Я вдячний родині, особливо дружині, яка з розумінням ставиться до моїх занять спортом.